Отстой, братцы и братаны!
Давайте по брусчатке и солнцу встретимся, и я вам про мой новый приключение на моем железном коне – на моем мотоцикле. Тебе интересно, как я получил кайф от езды, а еще прикупил закладки? Скажу прямо, никакими бабками, карманами гномов или домыслами! Я свершил подвиг, братцы, и все благодаря Брахману и его наркобизнесу.
Знаешь, вся моя компашка рубилась в это время – кто от кета шился, кто на фене сидел, а у меня мечта была покататься на мотику. И однажды, когда заходил к Брахману, чтобы прикупить говна, он мне такую идею предложил – дать достаточно наркома, чтобы потом я мог ему закладки окупить. Ну, я согласился и взял герыч, пару пачек фена и порошка для моей сестрички.
И вот, с пакетиками в кожаных шортах, я сел на свой мотик, прижал газ и поехал дальше в свою адреналиновую жизнь на четырех колесах. Ветер в лицо, дорога под колесами, я чувствовал свободу, братцы! Да как мне жаль, что Монтана не было с нами, он бы точно оценил!
На каждом перекрестке ощущал запах свободы, как пропитанной героином, и гоночный запал заставлял мое сердце биться сильнее. Да, я был готов встречать новые препятствия, братцы!
Но знаешь, что меня удивило больше, чем сам адреналин? Как я уделял внимание крошкам наркоманам, сидевшим на углу у магазина. Они такие же как я, и видели на меня красные глаза, засаленные волосы и бледную кожу, и понимали, как я поехал. Ну, кто знает – может, они тоже чинят мотоциклы и мечтают поехать вместе со мной?
Иногда я даже останавливался, чтобы поговорить с ними. Такое чувство, что мы одна большая семья, братцы, вместе прокручиваем нарки, чтобы забыть о неприятностях и дерьме, что нас окружает.
Когда возвращался домой, я на мотике снова с колен обтирал грязь, а из кожаных шортов выпадал порошок – кет, который мне так спецом привезли. Ну, что поделать, залетело – все таки не самый удобный карманчик нашелся. Но ладно, не главное – самое главное, что я ощутил этот драйв, братцы! Катайтесь на своих железных конях, попутно покупая наркотики у брахмана, делитесь с крошками из угла и дайте им шанс на отдых от этой серости. Помните, братцы – наркотики это плохо, но кайфовать и жить своей жизнью – это круто.
И пусть ваша жизнь будет полна приключений и настоящего драйва!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!